«Будь-яке мистецтво аморальне», – Оскар Уайльд. Наміри, 1891.
Цю книгу Олега Любківського я купила саме 20 січня 2023-го. А літературний перформанс відбувся 14 січня. Краще, звичайно, приходити на презентацію /книги, чи перформансу/, але тоді я була ще на Кіпрі.
Зараз на столі цієї світлини справа і зліва бачу листівку, яку я того дня не побачила. Я йшла саме за червоною книгою і ті дві книги, що поряд – у мене є. Я цю картинку, листівку бачила на сторінці Олега Івановича на ФБ. І він ще таку подарував Льву Борисовичу Фельдману на день народження. Листівка з рудим котиком, пташкою з гілочкою у дзьобі. Тепер я розумію, чому і моя Палома Бланка скочила зразу на стілець, куди я поклала книгу і пам’ятну афішу заходу.
Я вже прогорнула, прочитала книгу. У примітках зазначені і деякі автори, на які є посилання у книзі.
Оскар Уайльд – мій улюблений класик. Що любив парадокси, а не потаємні мрії
Я теж люблю парадокси, але Оскар Уайльд не мій улюблений класик.
Nothing is more evident than that Nature hates Mind. Thinking is the most unhealthy thing in the world, and people die of it just as they die of any other disease.
Немає нічого більш очевидного, ніж те, що Природа ненавидить Розум. Мислення — це найнездоровіша річ у світі, і люди вмирають від нього так само, як від будь-якої іншої хвороби.
Intentions, by Oscar Wilde
повертайся
у ті місця,
де ти був
щасливим…
особливо
якщо там тобі
було подаровано
надзвичайне
відчуття
натхненного
піднесення
Тексти, яким виділена права сторінка книги /непарні сторінки/ промовляються дійовими особами, автором, які, у свою чергу, керуються більше своїми мріями та уявою, а не дійсністю. І таким чином кожний з нас отримує перевагу бачити і спостерігати за уявою і автора, і за його мріями, і за інтерпретованою дійсністю… Примарною? Може і у райдужному світлі…
«Мрійник – це той, хто може знайти дорогу лише при місячному світлі…», – Оскар Уайльд
Завжди шукаю дорогу при місячному світлі.
Вдячна автору і за ілюзію правди, і за ілюзію краси. Яку знайшла у книзі із складною назвою «За горою, в затінку дерев – назову себе… » (Карпатсько-альпійська балада) /друга частина назви у круглих дужках/.
Повертаюся на початок. До Оскара Уайльда.
Будь-яке мистецтво аморальне.
В мистецтві немає універсальної істини. Істина в мистецтві – це те, чиє протиріччя також істинне.
Істини метафізики – це істини масок.
Напевно, я мрійник. Я категорично проти фемінитивів, тому – мрійник. Все ж я знайшла дорогу до цього амфітеатру при місячному світлі /ми і на цьому місці з Любою пригадували Erich Maria Remarque…/
Товариству дякую за нашу зустріч і спілкування, а Олегу Любківському – за цікаві тексти ілюзій і за занурення у «Наміри»…
©Тетяна Спориніна,
фото автора
versiits2 