7 жовтня 2023-го відбулася прем’єра вистави «Пригоди бравого вояка Швейка, або Про маленьку людину під час великих потрясінь» режисера Івана Даніліна у Чернівецькому академічному обласному театру ляльок. Вистава за твором Ярослава Гашека. Версію роману для театральної постановки створила Світлана Новицька.
Велика доба потребує великих людей. На світі є невідомі скромні герої, не увінчані славою Наполеона. Марно ви шукали б їхні імена в історії. Та коли проаналізувати, – їхня слава, можливо, затьмарила б навіть славу Александра Македонського. У наші дні на вулицях Праги можна зустріти чоловіка в приношеному вбранні, який, власне, і сам не уявляє свого значення в історії нової, великої доби. Він скромно йде своєю дорогою, нікого не турбує, і до нього не чіпляються журналісти з проханням про інтерв’ю. Коли б ви запитали, як його звуть, він би відповів дуже просто і скромно: «Я Швейк…»… Я дуже люблю цього бравого вояка Швейка і, змальовуючи його пригоди під час світової війни, переконаний, що всі ви сповнитесь симпатією до мого скромного, невідомого героя. Він не підпалював храму богині в Ефесі, як це зробив отой дурень Герострат, щоб потрапити до газет та шкільних хрестоматій.
А цього вже досить.
АВТОР /Ярослав Гашек/
Нічого не поробиш, – серйозно відповів Швейк. – Мене за ідіотизм звільнили від військової служби. Особливою комісією я офіційно визнаний ідіотом. Я – офіційний ідіот...
Актори вистави: Тарас Козловський, Яна Тараненко, Антоніна Берна, Світлана Ковальова, Юлія Квятковська. Художник-постановник – Наталія Балабан, художник зі світла – Володимир Калінін, художник костюмів – Еріка Гулей, композитор – Оксана Рошка. Довідалася, що також буде і другий образ Швейка у ролі Олексія Григорчука.
— Скільки буде, якщо дванадцять тисяч вісімсот дев’яносто сім помножити на тринадцять тисяч вісімсот шістдесят три?
— Сімсот двадцять дев’ять, — відповів Швейк, не змигнувши оком.
— Гадаю, цього досить, — промовив голова комісії, — можете відвести обвинуваченого на давнє місце.
— Дякую вам, панове, — шанобливо сказав Швейк. — З мене цього також цілком досить.
Коли Швейка вивели, колегія трьох дійшла спільного висновку, що Швейк дурний як пень і що він ідіот згідно з усіма законами природи, які відкрили вчені-психіатри.
Швейк – симулянт.
У цю велику добу військові лікарі аж із шкіри пнулися, щоб вигнати з симулянтів злий дух саботажу і знову повернути їх у лоно армії. Було впроваджено цілу низку тортур для симулянтів і підозрюваних у симуляції. До таких належали: туберкульозні, ревматики, хворі на грижу, нирки, тиф, цукрову хворобу, запалення легенів і на інші недуги. Катування симулянтів провадилось за певною системою…
Все це йому всипали у воду, примусивши негайно випити. Навіть Сократ не пив своєї чаші з отрутою так спокійно, як пив свій хінін Швейк…
Швейк у гарнізонній тюрмі. Останнім притулком людей, що не хотіли йти на війну, була гарнізонна тюрма...
“У той час як тут короля били тузом, далеко на фронті королі били один одного своїми підданими”…
Фельдкурат продав Швейка надпоручникові Лукашу, точніше сказати, не продав, а програв його в карти. Так раніше продавали в Росії кріпаків. Сталося це зовсім несподівано. В надпоручника Лукаша зібралася якось приємна компанія. Грали в «двадцять одно».
— Милий Швейку, — сказав він, увійшовши до кімнати, — сьогодні сталося щось незвичайне. Мені страшенно не щастило в картах. Ударив я по банку, в мене був туз, я ще прикупив десятку, а в банківника був валет, проте він усе ж таки натягнув до двадцяти одного. Кілька разів я потім ставив на туза або на десятку, і завжди у банківника виявлялося стільки ж. Просвистів я всі гроші...
Інститут офіцерських денщиків сягає прадавніх часів. Здається, вже Александр Македонський мав свого денщика. Але відомо напевно, що за феодальної доби в цій ролі виступали наймані зброєносці лицарів. Бо ким же ж тоді був Дон-Кіхотів Санчо Панса?…
Лукаш дуже любив тварин. Були в нього гарцький канарок, ангорська кішка і пінчер. Усі денщики, які тільки поперебували в Лукаша, поводилися з тими тваринами не ліпше, ніж надпоручник з ними, коли вони робили йому якусь підлоту...
Немає в мене документів, голубчику! — відповів Швейк. — Пан обер-лейтенант Лукаш з дев’яносто першого полку забрав їх з собою, а я залишився тут, на вокзалі...
Ми з окружним начальником завжди, бувало, говорили: «Патріотизм, почуття обов’язку, самовдосконалення — це найкраща зброя на війні». Нагадую вам про це саме сьогодні, коли наші війська вже ось-ось перейдуть кордони...
У залі був повний аншлаг! Браво!
Дякую за виставу! Наслідком Першої світової війни була трансформація кількох імперій. Вже коли прийшла додому, передивилася, перечитала тексти Ярослава Гашека, звернула увагу і на пригоди Швейка в Галичині. У той час царська армія окупувала Східну Галичину і намагалася прорвати фронт у Карпатах… “В ході австро-німецького наступу в червні 1915 року до Галичини вступає солдатом 91-го Будейовицького піхотного полку (насправді Богемського; серед чотирьох полкових батальйонів лише один дислокувався в Будвайсі, нині Ческе Будейовіце) колишній журналіст-фрілансер, анархіст і богеміст Ярослав Гашек. Сюди ж проліг і маршрут його літературного героя“, – Іван Банах “Доба Франца-Йозефа: галицький рахунок. V.” Будь-яка війна це не лише величезна трагедія і важке випробування, а й час великих змін, яким можна скористатися або згаяти…
І хочу також привітати Івана Даніліна, який нагороджений Муніципальною відзнакою ім. Антона Кохановського» за значний внесок у розвиток міста Чернівці!
©Тетяна Спориніна, фото автора
versiits2 